Definify.com

Definition 2024

чуць • ‎(čucʹ) impf ‎(perfective учу́ць or ўчуць)

Conjugation of чуць

imperfective aspect
infinitive	чуць (čucʹ)
adverbial	present tense	past tense
	чу́ючы (čújučy)	—
	present tense	future tense
1st singular (я ‎(ja))	чу́ю (čúju)	бу́ду чуць (búdu čucʹ)
2nd singular (ты ‎(ty))	чу́еш (čúješ)	бу́дзеш чуць (búdzješ čucʹ)
3rd singular (ён ‎(jón)/яна́ ‎(janá)/яно́ ‎(janó))	чу́е (čúje)	бу́дзе чуць (búdzje čucʹ)
1st plural (мы ‎(my))	чу́ем (čújem)	бу́дзем чуць (búdzjem čucʹ)
2nd plural (вы ‎(vy))	чу́еце (čújecje)	бу́дзеце чуць (búdzjecje čucʹ)
3rd plural (яны́ ‎(janý))	чу́юць (čújucʹ)	бу́дуць чуць (búducʹ čucʹ)
imperative	singular	plural
	чу́й (čúj)	чу́йце (čújcje)
past tense	singular	plural (мы ‎(my), вы ‎(vy), яны́ ‎(janý))
masculine (я ‎(ja), ты ‎(ty), ён ‎(jón))	чуў (čuŭ)	чу́лі (čúli)
feminine (я ‎(ja), ты ‎(ty), яна́ ‎(janá))	чу́ла (čúla)
neuter (яно́ ‎(janó))	чу́ла (čúla)