Definify.com

Definition 2024

скараці́ць • ‎(skaracícʹ) pf ‎(imperfective скарача́ць)

Conjugation of скараціць

perfective aspect
infinitive	скараці́ць (skaracícʹ)
adverbial	present tense	past tense
	—	скараці́ўшы (skaracíŭšy)
	present tense	future tense
1st singular (я ‎(ja))	—	скарачу́ (skaračú)
2nd singular (ты ‎(ty))	—	скаро́ціш (skaróciš)
3rd singular (ён ‎(jón)/яна́ ‎(janá)/яно́ ‎(janó))	—	скаро́ціць (skarócicʹ)
1st plural (мы ‎(my))	—	скаро́цім (skarócim)
2nd plural (вы ‎(vy))	—	скаро́ціце (skarócicje)
3rd plural (яны́ ‎(janý))	—	скаро́цяць (skarócjacʹ)
imperative	singular	plural
	скараці́ (skarací)	скараці́це (skaracícje)
past tense	singular	plural (мы ‎(my), вы ‎(vy), яны́ ‎(janý))
masculine (я ‎(ja), ты ‎(ty), ён ‎(jón))	скараці́ў (skaracíŭ)	скараці́лі (skaracíli)
feminine (я ‎(ja), ты ‎(ty), яна́ ‎(janá))	скараці́ла (skaracíla)
neuter (яно́ ‎(janó))	скараці́ла (skaracíla)