Definify.com

Definition 2024

прасі́ць • ‎(prasícʹ) ‎(imperfective, perfective папрасіць)

Conjugation of прасіць

imperfective aspect
infinitive	прасі́ць (prasícʹ)
adverbial	present tense	past tense
	про́сячы (prósjačy)	—
	present tense	future tense
1st singular (я ‎(ja))	папрашу́ (paprašú)	бу́ду прасі́ць (búdu prasícʹ)
2nd singular (ты ‎(ty))	папро́сіш (paprósiš)	бу́дзеш прасі́ць (búdzješ prasícʹ)
3rd singular (ён ‎(jón)/яна́ ‎(janá)/яно́ ‎(janó))	папро́сіць (paprósicʹ)	бу́дзе прасі́ць (búdzje prasícʹ)
1st plural (мы ‎(my))	папро́сім (paprósim)	бу́дзем прасі́ць (búdzjem prasícʹ)
2nd plural (вы ‎(vy))	папро́сіце (paprósicje)	бу́дзеце прасі́ць (búdzjecje prasícʹ)
3rd plural (яны́ ‎(janý))	папро́сяць (paprósjacʹ)	бу́дуць прасі́ць (búducʹ prasícʹ)
imperative	singular	plural
	папрасі́ (paprasí)	папрасі́це (paprasícje)
past tense	singular	plural (мы ‎(my), вы ‎(vy), яны́ ‎(janý))
masculine (я ‎(ja), ты ‎(ty), ён ‎(jón))	папрасі́ў (paprasíŭ)	папрасі́лі (paprasíli)
feminine (я ‎(ja), ты ‎(ty), яна́ ‎(janá))	папрасі́ла (paprasíla)
neuter (яно́ ‎(janó))	папрасі́ла (paprasíla)